В лесу чудесны вечера…
Вот старый пруд, заросший тиной,
И сеть замшелой паутины,
И спев лягушек до утра.
Циновка моего шатра
Купалась в утренних туманах,
И красок сонм в лесных обманах,
И тени леших, от костра.
Здесь горы - шапки великанов,
Озера их блестящих глаз,
И солнца пламенный алмаз,
Средь облаков - седых барханов.
Как вещих снов, красот виденье,
Как детских грез святой рассказ,
То, в чем нуждался я не раз,
Дают мне силу вдохновенья.
Что сердцу может быть роднее,
Чем края много рассвет.
Я с ним душою много лет.
И вот, вдыхаю я смелее
Тот чистый и лазурный звон...
Как сладок воздуха озон,
И в жилах кровь бежит хмелея.
О, Боже, как же дивен Ты,
Что создал сих красот забаву,
Здесь, Чудо дивное во Славу,
И Рай вдали от суеты!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.